Петро Порошенко: «Україна має те, чого не мають інші».

Петро Порошенко: «Я тих, хто гадає, що Україна позбавлена європейської перспективи, попросив би просто зняти чорні окуляри. Україна сьогодні має те, чого не має жодна сусідня держава».

Міністр закордонних справ України Петро Порошенко в розмові
з редактором Української служби BBC Ростиславом Хотином під час
свого візиту до Лондона оптимістично висловився про шанси України
інтегруватися до Європи

BBC: Після помаранчевої революції говорили, що ідея європейської
інтеграції може бути ледь не національною ідеєю. Чому цього не
сталося, на Ваш погляд?

П. Порошенко: Це сталося. Тому що сьогодні рівень
підтримки європейської інтеграції України сягає майже
70%. Це – значне зростання
за останні п’ять років. Нині
жодна політична сила не наважиться задекларувати відхід від стратегічного напрямку розвитку України. Ви почуєте сьогодні цю тезу від усіх
без винятку серйозних політиків, які претендують на те,
щоб мати достойний рівень
підтримки населення. Крім
маргіналів, радикалів.

Я вважаю, що зараз ця тема не підлягає дискусії: куди
Україні іти, чи є Україна європейською країною, чи ні. Але
головна проблема, яка сьогодні
стоїть перед Україною, – це
серйозна внутрішня робота.
Бо термін втоми європейців від
розширення стосується насамперед тих країн, які за своїми
критеріями не відповідають
вимогам, що висуваються до
країн Євросоюзу. І це – критерій боротьби з корупцією,
критерій реформування судової системи, важливий критерій економічного розвитку.
Гадаю, що Україна сьогодні (і перший тур виборів це
продемонстрував) принаймні
за критеріями захисту прав
людини, демократії, забезпечення вільного волевиявлення громадян, вільних виборів повністю відповідає європейським вимогам. Українці
склали черговий іспит. У 2004
році вони теж склали іспит,
коли ніхто не вірив, що народ не прийме фальсифікацію
виборів. Українці продемонстрували свою європейськість,
показали, що від народу залежатиме влада в цій державі.

І 17 січня українці продемонстрували, що навіть за умов,
коли окремі політичні діячі
й експерти лякали сусідні
країни і весь світ тим, що в
Україні можливі дуже серйозні внутрішні конфлікти,
розкол країни, якщо хочете,
навіть громадянська війна (і
такі терміни вживалися), вони
лишаються мудрими, здатними забезпечити вільне волевиявлення громадян, вони не є
байдужими (бо хтось передбачав, що явка буде нижчою
40%) до долі своєї країни і
беруть активну участь у визначенні, яким шляхом піде
Україна після виборів.

– Україна вже багато років просить
Євросоюз надати якісь чіткі сигнали
щодо європейської перспективи –
чи хоча б у далекому майбутньому
вона зможе стати членом Євросоюзу? Чому цього ще не відбулося і
взагалі, наскільки виправдані побоювання багатьох західних політиків, що якщо Україні дати такий
сигнал, то вона розслабиться і
нічого не робитиме?

– По-перше, мені це невідомо. По-друге, я б тих, хто
гадає, що Україна позбавлена
європейської перспективи, попросив би просто зняти чорні
окуляри. Україна сьогодні має
те, чого не має жодна сусідня держава. Україна перша
підписала угоду про лібералізацію візового режиму. Вона
уклала проривну угоду, яка
не має аналогів. У 2007 році в Парижі підписано угоду про асоційоване членство,
де фактично є шляхова мапа
для того, щоб Україні стати
асоційованим членом. Усі
шукають якогось примарного зобов’язання – колись, у
майбутньому, мати членство.
Так зробіть сьогодні – вступіть
в асоційоване членство! Ми в
МЗС сьогодні повністю опрацювали цю угоду, вона погоджена і прорахована. Другий
крок – ми переконані, що маємо й повинні мати шляхову
мапу безвізового режиму.

Так, Україні треба багато чого зробити у сфері поглибленої
і всеохоплюючої зони вільної
торгівлі. Це що, проблема Європи, що в нас непрозорі державні закупівлі? Це що, проблема Європи, що в нас абсолютно незрозумілі для всього
світу фітосанітарні вимоги, які
є просто джерелом корупції, а
не джерелом захисту здоров’я
і безпеки українських громадян? Це що, проблема європейців, що нам треба подолати
корупцію і забезпечити законодавче забезпечення відкритості й прозорості ринкових
систем? І під поствиборчий
час, коли новий президент,
переформатована більшість
матимуть можливість продемонструвати й прийняти ці
реформи, без яких Україна не
виживе (вибачте за такі позиції!), я вважаю, що це значно
прискорить укладання угоди
про зону вільної торгівлі. Те
ж саме стосується і безвізового
режиму. Це що, у нас від європейців залежить припинення
корупції при видачі українських паспортів? Це нам хтось
згори чи збоку закинув цю позицію, чи врешті-решт нам потрібна просто політична воля?
Це що, нам збоку хтось створюватиме незалежне міграційне
агентство чи хтось має зробити
біометричні паспорти? Тому
європейська перспектива України знаходиться не в Брюсселі,
не в Страсбурзі, і не в кожній з
країн – 27 членів Європейського Союзу. Європейська перспектива України знаходиться
в Києві на вулиці Грушевського у Верховній Раді, на вулиці
Грушевського в уряді, на вулиці Банковій в руках президента
і в українському політикумі,
який має продемонструвати
рішучі дії і довести так, як це
довів український народ, свою
європейськість.

– Вас не лякає те, що через передвиборчу кампанію останнім часом
відбувся своєрідний «відкат» по
НАТО в Україні?

– Ситуація в Україні з євроатлантичної інтеграцією
відбувається з точністю до
навпаки, бо вперше тема
НАТО була прибрана з листівок політичних партій під
час виборчої кампанії. Жодна
політична сила не використовувала тему НАТО ні про,
ні контра. Тому що замість
голослівних емоційних заяв
треба переходити до прак-
тичної, експертної, рутинної,
наполегливої роботи. Ця робота була організована нами
у вигляді виконання річної
національної програми, де всі
елементи боротьби з корупцією, демократизації, підвищення ефективності органів
державної влади, відповідних
безпекових компонентів – все
це підписано і зроблено. І 3
грудня на засіданні комісії
«Україна – НАТО», коли я від
імені України звітував про виконання річної національної
програми, звіт був затверджений усіма міністрами закордонних справ країн – членів
НАТО одноголосно, що свідчить про те, що Україна виконала ті зобов’язання, які вона
взяла на себе у 2009 році. Чого
ми ще потребуємо?

Закон про основи національної безпеки у нас є, річна
національна програма у нас
є, рішення Бухарестського
саміту, який дав абсолютно
чітку перспективу у євроатлантичному членстві, у нас є.
Україна бере активну участь
у всіх без винятку дискусіях
щодо архітектури системи європейської і світової безпеки,
бо сьогодні світ інший, ніж
під час створення НАТО, й виклики інші. Тому, знаєте, від
такого верхнього «клікушеського» емоційного обговорення
європейської перспективи ми
перейшли до дуже ретельної,
надзвичайно кропіткої й наполегливої роботи, і я гадаю,
що якби політики розкрили
річну національну програму
і подивилися б її зміст, вони
б переконалися, що на 99%
(не на 98% – це не метафора! – а на 99%), річна національна програма абсолютно
збігається з тими вимогами,
які Україна має виконати для
того, щоб стати членом Євросоюзу. Все це там є.

– Тобто навіть ПДЧ не потрібен?

– Ніякі ПДЧ не потрібні!
Країни вступають до НАТО
без будь-яких ПДЧ. Ми сьогодні маємо форму і річну
національну програму. Тому
слід припинити жити закликами. Треба переходити до
практичної роботи, яку за нас
ніхто не зробить. Україна є
піонером, лідером, який сьогодні демонструє, що треба
робити іншим країнам. Бо
одна справа – взяти, вибачте,
Албанію і дати європейську
перспективу якійсь балканській країні (шановній, на-
шому партнеру, але країні,
у якій 1–2 мільйони населення), й інша – коли йдеться
про найбільшу країну Європи. Тут має бути абсолютно
виважена, блискуча, професійна і кропітка робота, яку
ми зараз здійснюємо.

– Щодо Росії. Очевидно, приїзд
посла Зурабова – це позитивний момент, але час приїзду після
першого туру з такими фіналістами… Хтось говорить, що це не
дуже гарний сигнал. Як Ви коментуєте це?

– Я це ніяк не коментую,
адже обрати час, коли присилати посла до України, –
це виключно суверенне право
незалежної держави Росії. Я
можу лише здогадуватися, що
приїздом посла саме перед
другим туром РФ, можливо,
хотіла засвідчити, що вона добре вивчила уроки 2004 року
і в такий спосіб намагається
не підтримувати жодного з
кандидатів. Мовляв, ми приїхали до другого туру і демонструємо, що працюватимемо з
будь-яким президентом, який
буде обраний. І Зурабов під
час зустрічі зі мною це підтвердив, я це врахував.

Переконаний, що наша домовленість про те, щоб ми
прибрали емоційну складову
з українсько-російських відносин, наша домовленість про
регулярні зустрічі і контакти з моїм російським колегою, вдалі приклади, коли
ми намагаємося і досягаємо
компромісів з проблемних
питань українсько-російських
взаємин, поступово їх розгрібаючи, – усе це і перші три
місяці роботи дали доволі
непогані результати. Бо ми
ж не говоримо один одному компліменти, а дзвонимо для того, щоб вирішувати
конкретні проблеми, які виникають між нашими державами. Проблеми торговельно-
економічного характеру,
культурно-гуманітарної сфери, демаркації та делімітації
кордонів, завершення нормативного оформлення перебування військово-морського
флоту, узгодження позицій
Росії і України при вирішенні
багатосторонніх питань тощо.
Тобто я вважаю, що той рівень
діалогу, який зараз будуєть-
ся, дає мені серйозні підстави
для оптимізму.