Перетворюючи виклики на можливості

Інтерв’ю з Олів’є Адамом

Олів’є Адам, Координатор системи Організації Об’єднаних Націй/Постійний представник Програми розвитку ООН, має більше 22 років досвіду роботи в системі ООН. Генеральний секретар ООН призначив пана Адама Координатором системи ООН в Україні, що складається з 13 агентств та програм, акредитованих в Україні. Кореспондент «Міжнародного кур’єру» розмовляв з Олів’є Адамом про його враження про Україну, потребу у реформах на фоні глобальних проблем, що впливають на Україну.

Пане Адам, Ви приїхали в Україну у 2009 році. Які Ваші загальні враження? Які позитивні тенденції Ви помітили у розвитку України?

Відмовивши попереднім пропозиціям працювати Координатором ООН в інших країнах, мій вибір впав на Україну. Я неодноразово бував в Україні раніше, слідкував за ситуацією в країні і помічав, принаймні в Києві, значні економічні та соціальні зміни з моменту проголошення незалежності.

Сьогодні я спостерігаю продовження цих позитивних змін. Найбільш помітною ознакою прогресу є функціонування демократичних інститутів, що підтвердили президентські вибори минулої весни. Ми стали свідками сильної передвиборчої кампанії з багатьма кандидатами. Міжнародні спостерігачі визнали, що вибори в Україні відбулися прозоро та у відповідності з міжнародними стандартами. Однак, багато державних установ ще не стали на цілковитий шлях демократії, зокрема, потрібні зміни у прозорості їх діяльності та підзвітності громадянам.

Економіці України бракує диверсифікації, приватний сектор зосереджений в руках великих промисловців і держави, інфраструктура потребує оновлення. Певним чином, економічна криза надає можливість оцінити необхідність реструктуризації економіки, завершити розпочаті економічні реформи, що б дозволило Україні бути конкурентоспроможною на світовому ринку, і таким чином не бути залежною від одного або двох найбільших експортерів чи імпортерів енергетичних ресурсів.

Як вам відомо, новий уряд створив Комітет з економічних реформ, на чолі з Президентом, до якого увійшли основні Міністерства та міжнародні організації – ООН, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд та ЄС наразі. Також, досить чітким є сигнал пана Януковича про продовження переговорів з Європейським Союзом щодо торгівлі. Безумовно, для України дуже важливе значення має поглиблення торгівельних зв’язків з Європейським Союзом, входження на європейський ринок та економічна інтеграція. У цьому випадку, Російська Федерація є хорошим прикладом для України у побудові позитивного торговельного балансу з ЄС.

Щодо відносин України з ЄС, як Ви гадаєте, у розрізі зміцнення демократії досить продовжувати переговори з ЄС на державному рівні чи потрібно провести всеукраїнський референдум про приєднання України до Європейського Союзу?

Я не можу нав’язувати свою думку, але виходячи з відомих фактів, якщо країна геополітично знаходиться між двома великими блоками, то їй необхідно розвивати стратегічну співпрацю з обома блоками. Це не у ваших інтересах поступати по іншому. У 2008 році ПРООН підготувала Звіт з людського розвитку, де підняла питання європейської інтеграції. Звіт показав, що для досягнення Україною Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) та підвищення рівня людського розвитку, доцільно продовжити прийняття європейських стандартів управління, навіть без перспективи приєднання до ЄС. Досвід реформ Польщі та Чехії є наглядним прикладом для України, адже успіх, який ці країни досягли за останні 15 років, став можливим завдяки швидкому переходу на європейські норми та стандарти, відкриттю кордонів для торгівлі та інвестицій.

Європейський Союз, включно з Делегацією європейської комісії в Україну, надають постійну підтримку ключових реформ у соціальній та економічній сферах. ЄС надав фінансову підтримку багатьом проектам і готовий безпосередньо асигнувати в державний бюджет України. Ми вважаємо це винятково важливою можливістю і тут, українському уряду необхідно докласти всіх зусиль для ефективного використання цього шансу.

Необхідність здійснення реформ в Україні очевидна. Знаючи найкращі світові приклади, на що б Ви порадили звернути першочергову увагу для розробки плану реформ під час кризи?

Вихід з кризи – це проблема не лише України. Потрібна стабілізація фінансової системи на глобальному рівні, яка приведе до економічного зростання в країнах, що є найбільшими імпортерами українських товарів.

Найпершим пріоритетом для уряду є стабілізація державного бюджету та вирішення проблеми надання дорогої, але ще неефективної соціальної допомоги. Беручи до уваги демографічну та економічну ситуацію в Україні, важливо якомога швидше реформувати пенсійну систему та поступово збільшити пенсійний вік, таким чином збільшивши кількість платників до пенсійного фонду.

Щодо інших потреб України, потрібно продовжити приватизацію державних підприємств та відкрити ринок для іноземних інвестицій, які зможуть модернізувати економіку. На даний час, інвестори незацікавлені в Україні через непрозорість прийняття рішень та відсутність прозорого Закону про Державні закупівлі. В рейтингу останнього звіту Світового банку «Індекс легкості ведення бізнесу» (Ease of Doing Business) 2010, Україна зайняла 142 місце з 183 країн. Попереду серйозна робота з легітимізації та залучення іноземних інвестицій, що є дуже важливим для полагодження економіки. Рівень прозорості має бути підвищений.

«Вікно можливостей» нового уряду досить невелике, але все таки є шанс здійснення кардинальних реформ, особливо, у сфері надання субсидій. Також необхідно переглянути ціни на енергоносії. Враховуючи складну економічну ситуацію в країні, такі ціни є неприйнятними для бюджету. Вони неефективні та створюють викривлення пропозиції на ринку. Потрібно переглянути політику надання субсидій, спрямувати допомогу тим, кому вона потрібна найбільше.

Завдання підвищення тарифів на електроенергію є однією з головних вимог МВФ для надання кредиту. Як це вплине на пересічних жителів України?

Енергосистема України є однією з найменш ефективних в світі. Згідно різних підрахунків, від 25% до 40% енергії втрачається через застарілість інфраструктури. Інша проблема – відсутність реального стимулу для населення зберігати електроенергію або газ, тому що ціни досить низькі і в приміщеннях немає лічильників, які б дозволяли платити лише за спожите. Так не може продовжуватись, потрібні зміни.

По-перше, державний бюджет (платники податків) не повинен надавати дотації окремим промисловим об’єктам та багатьом приватним споживачам, які спроможні заплатити ринкову ціну. Уряду потрібно звернути увагу на справді бідні сім’ї, які не можуть звести кінці з кінцями. Такі реформи були проведені у багатьох країнах і немає ніяких особливостей, які би мали зупинити виконання цих вимог Україною. Енергія має використовуватись раціонально, Україна як одна з найменш енергоефективних країн світу має заохотити приватний сектор інвестувати у нові енергозберігаючі технології. А найкращим стимулом для економії є підвищення цін.

Також ці заходи є критично важливими з огляду на зміну клімату, адже Україні не уникнути її наслідків. Експерти прогнозують, що найбільше постраждає сільське господарство, ліси та водні та при узбережні ресурси країни.

В Україні нещодавно відбулися два бізнес саміти з проблем зміни клімату, покликані залучити компанії – учасники мережі Глобального договору ООН до обговорення глобальної зміни клімату та роль приватного сектору у пом’якшенні її впливу. Процес створення енергоефективної економіки є довготривалим, тому надзвичайно важливо заохотити бізнес інвестувати в енергоефективність вже сьогодні. Підприємці, особливо харчової промисловості та виробництва промислових товарів, можуть також вплинути на поведінку та вибір споживачів і запропонувати їм широкий вибір екологічно не шкідливих товарів та послуг. Але попит на ці товари ще потрібно створити, так само як і підвищити рівень обізнаності загального населення про важливість збереження довкілля та природних ресурсів.

Можливо уряду необхідно провести просвітницьку інформаційну кампанію про важливість вирішення глобальних проблем для громадян країни, так як більшість населення не знайома з цими питаннями?

Безумовно, потреба в такій кампанії існує. Чим більше каналів інформації, тим краще. Не всі мають однаковий рівень освіти, не у всіх є доступ до однакових засобів масової інформації. ООН проводить ряд соціальних рекламних кампаній, спрямованих на підвищення рівня поінформованості громадськості з екологічних питань, зміну особистого та корпоративного ставлення до використання природних ресурсів, зміцнення діалогу між урядом, приватним сектором та громадськими організаціями щодо шляхів пом’якшення наслідків зміни клімату. Як приклад, національна зовнішня рекламна кампанія з нагоди Міжнародного року біорізноманіття незабаром з’явиться на білбордах.

Попередній уряд створив Комісію з питань стійкого розвитку, покликану залучити представників різних міністерств, громадянського суспільства, великих неурядових організацій, що працюють у сфері кліматичної проблематики, до створення ефективної стратегії, впровадження якої допоможе пом’якшити наслідки зміни клімату на території України . Адже вирішення такого комплексного завдання вимагає скоординованих дій уряду, приватного сектору та окремих груп споживачів.

Офіси ООН у всіх країнах отримали завдання від Генеральної Асамблеї – включити проблему зміни клімату до порядку денного діяльності. Тут, в Україні, ми докладаємо всіх зусиль для ефективного виконання поставленого завдання. Ми співпрацюємо з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи, щоб допомогти захистити навколишнє середовище, адаптуватися до зміни клімату та запобігти стихійним лихам.
В той же час ми реалізуємо ряд проектів у містах і селах по всій Україні, показуючи, як можна покращити енергоефективність за участю місцевих громад та органів місцевого самоврядування..

Пане Адам, Ви координуєте роботу 13 агентств та установ, акредитованих в Україні, які мають різні мандати і працюють у різних сферах. Чи існує комплексний підхід підтримки національних пріоритетів в області розвитку? Що стоїть на порядку денному та який план дій співпраці системи ООН з українським урядом на 2010?

«Рамкова програма допомоги ООН Україні» (УНДАФ) підписана Представництвом ООН та урядом України у 2005 році, є основним стратегічним документом, узгодженим з урядом, що визначає пріоритети діяльності системи ООН в галузі розвитку на 2006-2011 роки. Цей документ визначає програми необхідні для підтримки економічного, соціального, культурного та політичного розвитку України в цілому. Особлива увага приділяється питанням бідності і стійкому розвитку, інституційним реформи, розширенню прав і можливостей громадянського суспільства, охороні здоров’я і медичному обслуговуванню, профілактиці ВІЛ/СНІДу та заходам, спрямованими на боротьбу з поширенням ВІЛ.

Оскільки цей рік є передостаннім роком реалізації існуючої «Рамкової програми допомоги ООН Україні», ми вже розпочали розробку нового документу з новопризначеним урядом. Дуже важливою є ініціативність уряду, спочатку у розробці та згодом реалізації УНДАФу, для досягнення визначених пріоритетів.

Як і в попередні роки, діяльність ООН буде направлена на досягнення Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) Україною до до 2015 року, серед яких особлива увага приділятиметься зміні клімату та захисту прав вразливих груп населення. Можливо, вам уже відомо, що у вересні 2010 року, в Нью-Йорку, відбудеться саміт світових лідерів з моніторингу досягнення ЦРТ. Очікується, що Президент України буде доповідати про стан досягнення ЦРТ в Україні. Нещодавно проведений, спільно з урядом, огляд досягнення ЦРТ в Україні показав, що країна досягла істотного прогресу на шляху досягнення окремих цілей. Проте, ще рано говорити про успіх із забезпечення гендерної рівності та сталого розвитку довкілля. Швидке зростання епідемії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу залишається найсерйознішою проблемою на сьогодні.. Ми плануємо зміцнити нашу співпрацю з урядом саме в цих напрямках.

Я сподіваюся, що система ООН в Україні надалі працюватиме послідовно та скоординовано, щоб забезпечувати підтримку Україні у досягненні стійкого економічного зростання, ефективного управління, верховенства закону, поваги прав людини та інших міжнародних стандартів і норм необхідних для добробут народу України.

Пане Адам, Ви живете в Україні вже деякий час. Як Ви проводите вільний від роботи час?

Так як я справжній гурман різноманітних кухонь, я вивчаю українську кухню з її дивовижним смаком та різноманітністю овочів та інших натуральних інгредієнтів, вирощених на українських полях та фермах.
Я часто відвідую виставки в Києві та інших містах. Мені також дуже подобаються Національна філармонія та Опера; в них є цікаві програми, багато відмінних концертів, хороших музикантів і диригентів з України та з усього світу.

Щонайменше одну годину вдень я займаюся фізичними вправами, щоб залишатися у формі, а іноді я ходжу танцювати. Я сім’ю та друзів, які приїздять до мене в гості. Кожні вихідні я намагаюся відкривати для себе нові місця в Києві, де я раніше не був. Для мене Київ є дуже цікавим містом, мені подобається тут жити. Тепер, коли на вулиці літо, проводитиму набагато більше часу на вулиці.

Хотілося б більше подорожувати по країні, тим більше, що система ООН реалізує проекти у всіх областях. Як на мене, то необхідно відвідувати невеличкі міста та села, щоб пізнати справжнє життя в Україні, саме там, ООН намагається досягнути найбільших результатів діяльності.