Ребекка Хармс: «Важливість українських виборів для ЄC».

Депутат Європарламенту від Німеччини Ребекка Хармс: «Пам'ять європейських політиків щодо України не сягає далі 2004 року. Вважаю, що в тому числі й через це виникають проблеми у відносинах між ЄС та Україною».

/Institute of World Policy/

Ребекка Хармс – давній друг України. Вона неоднора­зово відвідувала нашу державу. Перебуваючи в лавах німецької Партії зелених, вона приділяла значну увагу подо­ланню наслідків Чорнобильської катастрофи. Нині німецький по­літик очолює групу зелених у Європейському парламенті.

Пані Хармс входила до делега­ції Європарламенту, яка спосте­рігала за президентськими вибо­рами в Україні, на запрошення Інституту світової політики по­годилася прочитати лекцію для молодих українських лідерів.

Змінювати правила під час гри – не є добре

– Днями я прибула з Брюссе­лю. Там дуже занепокоєні дея­кими подіями в Україні. Євро­пейське співтовариство здивова­не тим, що ваша країна зробила не дуже логічний вчинок і вирі­шила змінити правила виборів між першим та другим туром голосування. Але я вважаю, що занепокоєність виникла лише тому, що у Брюсселі занадто мало уваги приділяють Україні. Небагато таких, хто ретельно стежить за подіями у вас, тому людей здивував сам факт змін у законодавстві. Зі свого боку я за­певняла колег, що треба просто докладніше розглянути те, що сталося, і тоді не буде ніякого збентеження.

Звичайно, це недобре, коли правила змінюються вже після початку гри.

У Європі уважно стежили за українськими виборами. Мене, як спостерігача від Європарла­менту, багато розпитуватимуть після повернення до Брюсселю. Мої колеги часто натякають, що я занадто наївно ставлюся до по­дій в Україні і недооцінюю зо­внішнього впливу Росії.

Як спостерігач за виборами я не маю права висловлювати думки щодо двох претендентів на перемогу у президентській кампанії. Проте можу розпові­сти, як до виборів ставляться у Європі. Уявлення про претен­дентів доволі спрощені. Пам`ять європейських політиків щодо України не сягає далі 2004 року. Вважаю, що в тому числі й через це виникають проблеми у від­носинах між ЄС та Україною. Справа в тім, що за кордоном забули, що тут в одну мить не з`явилися нові політики, що од­разу змінили Україну. Більшість діячів, які намагаються позиціо­нувати себе новим поколінням, здаються новими Європі, але на­справді вони були на політичній арені ще за часів президентства Леоніда Кучми.

Демократія – це право на помилку
– Саме цей поверхневий підхід у вивченні української ситуації значною мірою впливав і впли­ває на відносини між Європей­ським Союзом та вашою держа­вою. Наприклад, в Німеччині, де до України прикута більша увага, ніж в інших державах ЄС, неприхований подив викликали результати Віктора Ющенка в першому турі виборів.

П`ять років тому я висловила думку, що демократія – це в тому числі й право на помилку. Я не намагалася бути провидицею і в жодному разі не пророкувала якогось негативу. Але, на жаль, ця теза справдилася в Україні. Одразу після революції ніхто не міг уявити, наскільки важким буде розчарування і наскільки мало лідери «помаранчевої ре­волюції» – пан Ющенко та пані Тимошенко – зможуть реалізу­вати народних сподівань.

У 2004 році я щиро підтри­мувала ті починання, які про­голошували переможці. Це й орієнтація на Захід, і підтримка свобод та демократичних цін­ностей, і впровадження європей­ських стандартів життя.

Але минули роки. Що я бачу тепер? У вас дуже популярними стали різні форми дебатів серед політиків. Проте в дійсності це ніяк не відображається на стані речей. Більше того, те, про що багато говорилося у 2004 році і про що часто говорять політики й зараз, навіть деякою мірою деградувало. З багатьох пред­метів обговорення реалізовано буле надто мало. Не дуже бага­то уваги приділялося реформам і подоланню кризи, у той час як дехто сконцентрувався на питаннях відносин з НАТО та ЄС, особливо пожвавлюючись напередодні чи після візитів закордонних гостей.

Це призвело до поглиблен­ня розчарування громадян. Ді­йшло до того, що перед вибо­рами виборці зізнавалися, що не мають з чого вибирати. Від­сутня по-справжньому функці­онуюча держава.

– Можу з упевненістю сказати, що переможцю цих виборів буде набагато складніше, ніж було Вікторові Ющенку у 2004 році. У контексті економічної кризи на порядку денному стоять дуже складні завдання. Умови реаліза­ції будь-яких планів тепер незрів­нянно гірші. Обрана особа має будь-якою ціною втримати віру в функціонування демократич­ної держави, яка зараз значною мірою підірвана.

Коли я почула недавній виступ Юлії Тимошенко із закликом про нову революцію, якщо ви­никнуть підозри у фальсифіка­ціях, неймовірно здивувалася. Якби я була громадянином Укра­їни, останнє, чого б я бажала, це знову опинитися в державі, в якій киплять події, схожі на «помаранчеву революцію». Слід уже зрозуміти, що для політиків настав час робити те, заради чого їх і обирають. Треба вже почина­ти працювати на благо держави, кожного громадянина.

ЄС приділятиме Україні більше уваги
– Треба швидко визначити пе­реможця виборів і надати йому можливість взятися за справи. У Брюсселі з нетерпінням чекають закінчення української виборчої кампанії, щоб запропонувати оновлені умови співпраці. Впев­нена, що тепер Євросоюз при­ділятиме Україні набагато біль­ше уваги. Загальноєвропейська стратегія зараз змінюється. І за логікою здорового глузду, місце вашої держави в оновленій стра­тегії набагато важливіше, ніж це було в минулі роки. Східно­європейське питання нині дуже актуальне в ЄС.

У Європі багато дискутують щодо кандидатур Віктора Яну­ковича та Юлії Тимошенко. Осо­бливо – у Німеччині та у Франції. Є велика стурбованість щодо по­літичних настроїв пана Янукови­ча. У Євросоюзі занепокоєні, чи не збирається він сконцентрува­тися на відносинах з Росією, від­мовившись від західної співпра­ці, чи не буде він робити ставку на відновлення Російської імперії в якомусь новому форматі. ЄС дещо затримався у розвитку від­носин як з Україною, так і з Ро­сією. Зі східними сусідами нам слід терміново налагоджувати діалог. Вважаю, наразі це най­головніше завдання для Кетрін Ештон, верховного представника Євросоюзу з питань зовнішньої політики та політики безпеки.

Якщо мова йде про газові кон­флікти – це у фокусі уваги кож­ного жителя Європейського Со­юзу. Бо це насправді стосується кожного. Але проблема відно­син Україна–ЄС полягає в тому, що навіть європарламентарі зрід­ка приділяють увагу більш гли­боким темам. А проблем Україна має дуже багато. І багато з них так само стосуються Європи. Наприклад, Севастопольський конфлікт з Чорноморським флотом Росії. Належної уваги ця проблема поки що в Європі не отримала. І це все може бути неприємним сюрпризом, адже розміщення закордонних військ на чужій території – дуже сер­йозне питання.

Найсвіжіша новина з Брюссе­лю – відтепер у Євросоюзі буде комісар з питань розширення та європейської політики сусідства Стефан Фюлє. Його програма направлена на пожвавлення відносин зі Східною Європою загалом і з Україною зокрема. Впевнена, що зв`язок України з Європою найближчим часом значно зміцниться.